Вінсент Ван Гог написав понад 2000 творів за час свого життя, приблизно 900 картин і 1100 малюнків і ескізів! 🖼🤯

Хоча зараз він вважається одним із найбільших художників усіх часів, свого часу він був недооцінений, і за життя продав із 900 лише 14 картин. Одна з них "Червоні виноградники в Арлі" 🍇. Картина написана під час перебування Ван Гога у містечку Арль на півдні Франції. Невеликий період життя там (з лютого 1888 по травень 1889) вважається найпродуктивнішим у житті художника. До нього приїхав Гоген, і Вінсент мріяв про створення поселення художників, очолити яке мав його друг. Ван Гог надихався навколишніми краєвидами, видами міської та сільської місцевості. У листопаді 1888 року він писав своєму братові Тео:

«Ах, чому тебе не було з нами у неділю! Ми бачили червоний виноградник — червоний, як червоне вино. Здалеку він здавався жовтим, над ним — зелене небо, довкола — фіолетова після дощу земля, подекуди на ній — жовті відблиски заходу сонця». 🌅

Хіба чекати плати за добро?
Нехай в руці зламається перо,
Нехай твоя зламається рука,
Що за добро добра собі чека!

Добро твориться просто – ні за так.
Так, як цвіте і опадає мак,
Як хмарка в’ється і сміється пташка,
Як трудиться мурашка-горопашка.

Хай сіє зерна скрізь метка рука,
І в океан добра тече ріка,
І не зросте із нього ковила…
Лиш так змагаймо океани зла…
© Іван Драч
@literature_quiz

​​​«Сіяти! Сіяти добро — це не просто красива метафора. А чистісінька правда: робиш щось дрібне, непомітне, потім про це забувають, а воно починає рости, квітнути, приносити плоди».

© Надійка Гербіш

1906 року в місті Каунас було оголошено, що шестирічний хлопчик зіграє концерт Мендельсона скрипки з оркестром. 40-хвилинний! Меломани були здивовані, як це 6-річний хлопчик.
Ажіотаж, однак, вийшов величезний. Охочих послухати концерт було так багато, що концертна зала не могла вмістити всіх бажаючих. У результаті збудували сцену на великій площі міста. З Петербурга, Праги, Відня, Лондона, Парижа з'їхалися музиканти. Зібралося 60 тисяч глядачів...
Диригент почав вступ, маленький золотоволосий хлопчик не грає...
- Давай почнемо заново! - каже диригент.
Знову дитина не грає.
- В чому справа?
- Там на ярмарку діти на віслюку катаються, - сказав хлопчик, - я теж хочу!
Даремно дорослі почали його вмовляти. Мовляв, спочатку концерт, а потім катайся, скільки хочеш...
- Ні! Я хочу зараз!

І тут сталося неймовірне:
60 тисяч глядачів погодилися чекати на скрипаля, поки він не покатається на ослику…
Катався він добрих півтори години. Тварину ще й до сцени прив'язали. Розпочався концерт. Хорошим виявився віслюк: жодного разу не іакнув і справ ніяких не наробив...
Йому, як і 60 тисячам глядачам, музика дуже сподобалася...
Скрипаля звали Яша Хейфець...
Він - один із найвіртуозніших скрипалів в історії людства…
Розповідав Михайло Казінік.

Виконує Яша Хейфець

Багач один якось взяв в руки корзину,
Непотребу, сміття туди накидав
Приніс у маленьку, убогу хатину,
Все це бідареві у руки віддав.

Бідняк посміхнувся, взяв кіш той у руки,
Відніс на смітник, і корзину помив
Від бруду присохлого і від багнюки
Й на сонці сушитись його залишив...

А потім пішов у квітник свій розкішний,
Нарвав туди квітів всіляких сортів,
Й відніс багачеві, так щиро і ніжно
Дарунок духмяний від серця вручив.

А той з здивуванням стоїть і не знає,
Що в цьому випадку потрібно робить...
А згодом, отямившись, тихо питає:
"Як міг ти зі мною таке от вчинить?

Тобі я приніс лише мотлох і дрантя,
А ти мені квітів пахучих взамін...
Аж слів підходящих не можу добрать я..."
Й в хвилини ті низько похнюпився він.

Бідняк відповів йому стиха, спокійно:
"Бо кожен для іншого те лиш дає,
Що має у серці, єство це постійно
Наверх випливає і всіх дістає..."

Цю притчу я декілька раз прочитала
І бідного вчинок сподобавсь мені...
Якби усі люди ось так поступали, -
То й зла було б менше на грішній землі...

Давайте ми будем завжди дарувати
Любов і прощення, і ласку й тепло,
Образи, насмішки і зло забувати,
Щоб завжди добро в нашім серці цвіло!
@poesiaGod

Запросив якось вовк зайченя на вечерю...

Запросив якось вовк зайченя на вечерю,
Став співати до нього солодкі пісні...
Все красиво прикрасив у темній печері,
Навіть моркви з бадиллям зварив в казані...

Зайченятко спочатку вагалося сильно,
Але потім відтало від лагідних слів...
Може, рішення й здалось йому божевільним
Та відмовитись зайчик малий не посмів...

Він подумав: "А раптом і справді вовчисько
Зміг приборкати звіра у серці своїм..."
Вовк всміхнувся, оскаливши гострі зубиська...
Затаїлось щось темне у серці лихім...

Зайчик щиро повірив у вовкові зміни
В те, що звіра в собі побороти зумів
І пішов наш вухань сам один на гостини
Хоч у серденьку страх, мов листочок, тремтів...

Вовк усе зготовив у печері холодній
Вже і моркву солодку в тарілки наклав,
А в самого блистіли очиці голодні, На вечерю смачну нетерпляче чекав...

Зайченятко прийшло із яскравим букетом
І всміхнулось до вовка незнаним теплом
Вовк із диву забув про мотузки й тенета
І усівся із зайцем за круглим столом...

І як тільки хотів зайченя вже впіймати,
Раптом наш сіромань, вже й забувши про страх,
Став до вовка так щиро і тепло казати:
"Як я радий, що зміг ти змінити свій шлях!

Я спочатку не вірив та й інші казали,
Що звіряче збороть неможливо в собі...
Та вони просто сили твоєї не знали,
А я певен, що зла не лишилось в тобі!"

Вовк те слухав і слова не міг проказати,
Він ніколи такого до себе не чув...
Він побачив довіру в очицях зайчати,
Та невже це він сам цю довіру здобув?

- Ну тепер то ми друзі навіки з тобою!
Не хвилюйся, я завжди тобі поможу
І тебе примирю з лісовою юрбою
І багато цікавих місцин покажу...

Ти, напевно, стомився в печері сидіти?
А у мене у нірці теплесенький мох...
Можеш в гості до мене, як схочеш, ходити
Не хвилюйся, там вистачить місця для двох!

Вовк умить апетит свій звірячий утратив
І уперше наїстись бадиллям зумів..
Він вечері чекав, а діждався на брата
І до ночі із ним без кінця говорив!

В нього вірили! Вовку літати хотілось...
Він тепер вже не монстр, віднині - він друг!
Його серце холодне нарешті зігрілось...
І, здавалось, змінився весь всесвіт навкруг!

А на другий вже день всі у лісі здивились
І не стільки тому, що наш зайчик живий,
Як із того, що в вовка в очах щось змінилось...
Не горів вже вогнем у них вогник лихий..

Та невже це можливо? Ніхто і не вірив...
А із вовчого серця пропала пітьма...
Це її налякала зайчаткова віра,
А сильнішої сили у світі нема!

Як зростають дерева із зерня малого,
Як маленька жаринка розтоплює лід...
Так і віра в рятунок серденька чужого
Не його лиш рятує, а змінює світ!
© Огнєва Інелла
@poesiaGod

Батько європейськими мовами

16 червня в Україні та світі святкують Міжнародний день батька.